Оптимісти і песимісти - два різних світи, два різних стилі мислення.

Я не можу змінити напрямок вітру, але я можу налаштувати свої вітрила

і завжди досягати пункту призначення (Джим Дінн).

Песиміст бачить лише темний бік хмар і хандрить, філософ бачить обидві сторони хмар і знизує плечима, оптиміст взагалі не бачить хмар

і йде скрізь них (Леонард Д.Левінсон).

Оптимісти і песимісти - два різних світи, два різних стилі мислення. Це яскраво відображається в старому анекдоті про склянку, наповненою водою до половини. Песиміст побачить склянку води, на­половину порожню, а оптиміст - наполовину повну. Песиміст вважає погані і неприємні події, які з ним відбуваються, закономірністю, успіхи - помилковістю, ніби доля помилилася дверима, всіх оточуючих - «замаскованими» представниками ворожого табору, власні помилки - результатом власного невмін­ня, відсутності відповідного досвіду. Саме песимістам належить фраза: «Я знав, що буде так погано, що у мене нічого не вийде, що я на це не здатен» та інші подібні «перли». Напевне, саме песимістам першим спало на думку «відкладати на чорний день» або чекати на кінець світу.

З іншої сторони - оптимісти. Їм притаманний зовсім інший світогляд при оцінюванні навколишніх подій. Вони вважають невдачі - миттєвістю і гарним способом навчитися чомусь новому, адже як говорить народна мудрість: «За одного битого двох небитих дають». Власні успіхи - це заслужена ви­нагорода за прикладені зусилля і проявлені вміння і навички. Оптимізм - це інтуїтивна підсвідома віра у власні сили. Це не означає, що в оптимістів ніколи не буває труднощів, їм завжди легко і безтурбо­тно живеться, але вони впевнені, що рано чи пізно вони досягнуть бажаного результату. Справжній оптимізм проявляється у вислові: «Сподіватися на краще і бути готовим до гіршого». Це допоможе уникнути так званого парадоксу Стокдейла, коли людина стає жертвою безпідставних сподівань.